Щоденник.
Пять років тому Катря з чоловіком і донечкою переїхали у пятиповерхівку на околиці міста. Такі будинки у нас звуть «хрущовками». Планування не з розмахом метраж скромний, кімнатки й кухня тісні, санвузли комбіновані.
Переїзду передувала чергова розмова зі свекрухою. На сімейній нараді «молоді» вирішили зняти однокімнатну на кращі умови грошей не було, але Катря раділа: хоч і тимчасово, але свій куток. Проживши з батьками чоловіка три з половиною роки під одним дахом і випивши повну чашу терпіння, вона зрозуміла: щоб зберегти родину, треба жити окремо. На жаль, Андрій проблеми в цьому не бачив батьківська квартира була за десять хвилин від його роботи, до того ж можна було трохи відкладати на власне житло.
Те, що Тетяна Степанівна її не злюбила, Катря відчула на власній шкурі. Як же вона старалася сподобатися новій родині! Дарувала подарунки, виконувала всю роботу по дому, вилизувала квартиру, вигулювала собаку усе даремно.
Здавалося, свекруха її ненавидить а як інакше? Її єдиний синок одружився з дівчиною з глухого провінційного містечка, де навіть трамваї не ходять! А раптом ця дівчина захоче відібрати в них квартиру?
При першій зустрічі Тетяна Степанівна зиркнула на майбутню невістку з-під окулярів і вимовила фразу, яка назавжди вгризлася Катрі в память:
Андрійку, сину, ти що, хочеш мене раніше часу в могилу звести? Вона тобі не пара! Чуєш? Одумайся!
Але Андрій був закоханий по вуха він довго добивався Катріного серця. Вона перша красуня на курсі, до того ж вміла слухати, а її інтереси не обмежувалися модними шмотками. Саме цим вона його й привабила.
Незабаром після весілля в них народилася донька Оринка. Перший рік дівчинка часто хворіла то живіт турбував, то зубки різалися, через що погано спала вночі.
Навіть народити здорову дитину не змогла! докоряла свекруха. Погано доглядаєш за онукою! Ось чому вона у тебе на руках плаче? Казала ж Андрійкові, щоб не одружувався, та хто ж мене послухав? Ось і результат! Невдячна! Живеш на всьому готовому, а ще й ніс задираєш!
Катря виросла без батька. Він помер, коли їй виповнилося сім. Мати більше не виходила заміж не хотіла травмувати доньок.
Я пожертвувала своїм щастям заради вас, мої дорогі, часто говорила вона, обіймаючи їх. Не можу допустити, щоб вас виховував чужий чоловік. Полюбити так, як я вас люблю, у нього не вийде, а ще й, не дай Боже, буде ображати. Ось коли ви станете самостійними, тоді, може, і влаштую свою долю.
Стоїть відзначити, що особливої теплоти у їхній родині не було.
Коли Катря та її сестра Маряна вийшли заміж, мати продала квартиру й переїхала за кордон, де знайшла своє жіноче щастя.
З подругами, матірю та сестрою Катря бачилася рідко, але не засмучувалася вся її увага була віддана чоловікові та донечці.
Коли Оринці виповнилося чотири й її віддали до садочка, Катря влаштувалася в невелику кондитерську компанію. Робота бухгалтером їй подобалася, а зайві гроші в сімї ніколи не заважали.
Жили вони, як і більшість: робота дім, дім робота. Інколи в гості завідували батьки Андрія, після чого Катря з чоловіком відвідували їх у відповідь.
Найбільшою віддушиною для Катрі були прогулянки з Оринкою на дитячому майданчику. Відірвавшись від книжки, вона спостерігала за сусідами. На першому поверсі в другій квартирі жила її подруга Галина. Їхні діти разом гойдалися на гойдалках і будували в піску замки. На третьому сімя алкоголіків, Людка та Вітько. Вони майже ніколи не були тверезі. Влітку подружжя виносило на балкон клітку з папугами, і вся вулиця прокидалася від їхнього цвірінькання. Поруч, у трикімнатній квартирі, жила галаслива багатодітна родина. Скільки точно в них було дітей? Катря не знала то пятеро, то сьомеро. Порахувати не виходило у циганській родині завжди було повно гостей. Наприкінці місяця, коли гроші закінчувалися, жвава сусідка ходила по квартирах і жебрачила:
Дайте гривеньку, куплю дітям хліба і молока. Грошей нема, а якось треба дотягнути до допомоги. Дякую, нехай вас Бог благословить за вашу щедрість.
Як можна жити без роботи й нічого не робити? І ніколи не сумувати! дивувалася Катря.
Але смуглі сусіди завжди були веселі й гостинні, незважаючи ні на що. Вони часто частували Оринку цукерками, а вона дарувала їхнім дітям свої іграшки.
На пятому поверсі жила пара інтелігентів Тетяна Яківна викладала математику в технікумі, а Артем Миколайович був деканом там само. Подружжя ввічливо віталося, у сварки не вступало й трималося осторонь від інших мешканців будинку.
У двокімнатній квартирі на четвертому поверсі жила самотня ста
