Йди геть, ти все зіпсувала! вигукнула сестра, звинувативши мене в розладі.
Оксана зніяковіла. Вона стояла на порозі сестриної квартири, тримаючи в руках пакети з пирогами та банку маринованих грибів. Все, як завжди, із турботою, з теплом. А на порозі холод. І біль, такий, що пробиває серце, наче ножем.
Ірцю що ти несеш? тихо промовила вона. Ти з глузду зїхала?
Може, і так. Зі мною тепер все може статися. Він пішов. Зібрав речі та хлопнув дверима. Сказав, що не може більь бути поруч, бо я така сама, як ти. Така сама правильна, сильна, незалежна. Істерічка, значить, на його думку. А все через те, що ти одного разу роззявила рота!
Та я ж я нічого поганого не казала, Оксана завмерла, не знаючи, зайти чи повернутися.
Ні? А як тобі історія про Маріанну з роботи? Це нічого?
Я просто хотіла, щоб ти знала. Ти ж сама розповідала, що підозрюєш
Я тобі розповіла, бо ти моя сестра! А ти пішла до нього, як старша, як розумна, і давай його життю вчити. Думаєш, він після цього залишився б? Сказав, що йому набридло жити під тиском. Що я стала твоєю копією. Розумною, самостійною, стервознатою Ірма махнула рукою. Знаєш що? Краще б ти взагалі не зявлялася.
Оксана зробила крок уперед, але потім випрямилася, поставила пакети на підлогу і промовила повільно, стримано:
Я поїду додому. Подзвоню пізніше, коли охолонеш.
Не дзвони. Не приходи. Я більше не хочу тебе бачити.
Слова сестри ніби осіли в легенях, не даючи зітхнути. Оксана мовчки кивнула і пішла. Ліфт їхав болісно повільно, скрипів, наче серце, пережоване образами. У грудях билось одне: навіщо вона втрутилася? Адже правда Ірма не просила. Так, хвилювалася, але ж справді не просила.
Оксана жила одна, у двокімнатній квартирі на околиці. Після розлучення так нікого і не завела. Та й не хотілося. Син дорослий, живе окремо, онуків привозить на свята. Сама працює в бібліотеці, тихо, спокійно: книги, чай, бабусі. Додому повертається о восьмій, тихий вечір, новини, вязання. Інколи, якщо самотність стає невиносною, дзвонить Ірмі. Та відповідає не завжди, але коли відповідає оживає все всередині.
Сестру вона любила. Напевно, навіть більше, ніж сина. Бо Ірма була молодшою, бо з самого дитинства Оксана її захищала від дворових хлопців, від вчительки з математики, від життя. А потім Ірма виросла, стала гарною, розкутою, переїхала до міста, вискочила заміж. Але як тільки починалося щось тривожне дзвонила Оксані.
Він знову затримується, казала вона.
Може, на роботі?
Ага. І знову з тією Маріанною. Бачила, як у неї в телефоні його номер під сердечком.
Ну, поговори з ним.
А як, якщо він відмахується? Я ж не вмію, як ти. Я відразу в сльози.
Хочеш, я поговорю?
Не знаю Напевно, ні.
А потім все-таки захотіла. І Оксана, наївно думаючи, що «розрулить», зустрілася з Андрієм. Впіймала його біля магазину.
Можна з вами поговорити?
Він одразу зрозумів. Усміхнувся нервово, але кивнув. Пішли на лавку.
Ви ж її старша сестра?
Так. Послухайте, я не хочу втручатися, чесно. Просто вона ж переживає. Вона не вміє приховувати. Ви щось із Маріанною
Він одразу відмахнувся:
Та ну, ні. Просто працює з нами, і все.
Вона закохалася в вас. Це видно.
Він замовк.
Ірма не дівчинка, але й не залізна. Якщо ви її не любите не тримайте.
Люблю. Просто важко з нею. Я працюю, приходжу додому, а вона мене душить. Підозрює, дзвонить кожні півгодини. Наче я злочинець. А тепер ось ви прийшли. Вже не тільки вона мене гризе, а й ви. Це нестерпно.
Оксана нічого не відповіла. Сиділа, опустивши очі. Потім підвелася і тихо сказала:
Гаразд. Вибачте, що турбувала.
Минуло два тижні і ось він пішов.
Після сварки Оксана не дзвонила. Не могла. Надто яскраво перед очима стояв образ сестри злий, заплаканий, перекошений. Але потім набралася сміливості і приїхала. Без попередження.
Ірма відчинила одразу. У халаті, волосся розкуйовджене, в очах безсонні ночі.
Навіщо прийшла? голос хрипкий, без настрою.
Ірцю Я винна. Чесно. Пробач.
Сестра мовчала, стояла, дивилася крізь Оксану.
Я ж не хотіла Я думала, якщо він боїться розмов значить, не впевнений. Я хотіла тебе захистити.
Ти завжди думаєш, що краще знаєш.
Ні. Я просто боюся за тебе.
Він мені писав, між іншим, несподівано сказала Ірма. Вибачився. Сказав, що перегнув. Що справа не в тобі. Що просто втомився від того, що я все тримаюся за когось. За нього,
