Олена йшла додому в гарному гуморі, посміхаючись перехожим. Сьогодні вона отримала чималу премію та додатковий тиждень оплачуваної відпустки — винагороду за складний проект, над яким працювала останні місяці.
Невеликий відпочинок, але якщо правильно розпорядитися часом, можна виспатися, почитати, приготувати чоловікові улюблені страви. Він буде такий радий, що нарешті Олена зможе присвятити сім’ї цілих сім днів!
Дівчина прибрала в хаті й завітала на кухню з думкою:
— Зварю Ярославові його улюблений борщ. Він нещодавно згадував про нього.
Заспівавши під носом, вона почала готувати.
Грюкнули двері. Олена вибігла зустрічати чоловіка, чмокнула його в щоку й відступила. Її очіяли від щастя.
— Ого, який настрій! — здивувався Ярослав. — І наварила встигла? — спитав він, почувши аромат з кухні.
Зазвичай вони поверталися з роботи разом, а сьогодні вона прийшла раніше, і борщ уже стоїть на плиті.
— Встигла, — кивнула Олена.
Їй кортіло розповісти про щедрість начальниці, але Ярослав перебив:
— Тебе що, раніше відпустили? Проблеми? Чи знову у відрядження?
Його тон був схожий на допит. Олена подумала, що він просто втомився, і вирішила пожартувати, щоб розвеселити його:
— Ні, любий, усе гаразд. Просто я звільнилася. Ти ж завжди мріяв, щоб я не працювала, займалася домом. Тепер я вільна!
Ярослав різко поблід, але взяв себе в руки:
— Звільнилася? Ну й добре. Хоч не так втомлюватимешся. Грошей нам вистачить. Гаразд, я в душ, потім поїм.
Олена здивовано моргнула. Його реакція була дивною.
— Чому він так напружився? Адже завжди казав, що жінка має сидіти вдома, створювати затишок, виховувати дітей, а забезпечувати сім’ю — обов’язок чоловіка.
Коли вони одружилися, Олена вже працювала у великій компанії. Незабаром її підвищили, і зарплата, й так непогана, зросла вдвічі. Ярослав просив її звільнитися, але вона не уявляла себе домогосподаркою.
— І що ти збираєшся робити далі? — спитав Ярослав після вечері.
Олена пильно подивилася на нього. Брехати не хотілося, але й зрозуміти його реакцію було важливо: чого він насправді хоче?
— Ну, а що мені робити? — посміхнулася вона. — Ти хотів, щоб я створювала затишок? Ось і займатимуся.
Ярослав кивнув і пішов у спальню. Розтягнувшись на ліжку, він задумався. Так, він пропонував їй кинути роботу, особливо коли вона скаржилася на навантаження. Але він не думав, що вона справді зробить це.
А тепер що? Квартира їхня, кредит на авто нещодавно закрили. Але ж її зарплата була значно вищою. Тепер дохід сім’ї зменшиться. А він так хотів купити новий смартфон, ігрову приставку, годинник…
— Ні, не зможе вона довго вдома сидіти, — промовив він у голос. — За кілька днів побіжить шукати роботу.
Та минуло три дні, а Олена навіть не думала про пошуки.
Вона насолоджувалася відпусткою, мовчала, щоб подивитися, до чого це дійде.
Одного дня Ярослав прийшов додому з посмішкою:
— Люба, я знайшов для тебе роботу. Ти чого така сонна? Ось дві вакансії. Надсилай резюме.
Олена здивовано подивилася на нього.
— Ну чого сидиш? Вставай із дивану, відкривай ноутбук, — підганяв він.
Вона послухалася.
— Що ж, подивимося, до чого він дійде, — думала вона.
За десять хвилин Ярослав запитав:
— Надіслала?
— Надіслала.
Наступного дня він дзвонив кілька разів, щоб дізнатися, чи не запросили її на співбесіду. Він хвилювався, ніби йшлося про життя й смерть. А потім наказав збиратися — мовляв, знайшов для неї «чудове місце».
Олена вирішила дограти до кінця. Вона поїхала з ним, але не зайшла в офіс, сказавши, що її не взяли.
— Що за безглуздя? Чому тебе нікуди не беруть? — лаявся Ярослав.
Він відвіз її додому і поїхав на роботу. А Олена відкрила його ноутбук, шукаючи відповіді.
Перший пошуковий запиОлена закрила ноутбук, взяла ключі від своєї машини і вийшла з квартири, усвідомивши, що їй більше немає чого там шукати.
