Свекруха на відпочинку: Коли гостя стає господинею
Моя свекруха приїжджала до нас, ніби на санаторій: спочатку лише на вихідні, а потім заявила, що у нас вистачить місця, а її присутність нам лише на користь. Мій чоловік, назвемо його Андрій, мовчав — що й зрозуміло, адже це його мама. Але я не могла змиритися з тим, як вона перевернула наше життя догори дриґом.
Початок візитів: Гостья на вихідні
Коли ми з Андрієм одружилися, я знала, що його матуся, скажімо, Галя Петрівна, дуже прив’язана до сина. Вона живе в маленькому містечку за кілька годин їзди від нас. Спочатку її візити були рідкісними: приїжджала на вихідні, привозила домашні вареники, гралася з нашою донечкою, назвемо її Оленка. Я була рада — Галя Петрівна здавалася доброю та турботливою. Ми частували її узваром, гуляли разом, і все було спокійно.
Та з часом візити стали частішими. Галя Петрівна почала приїжджати щотижня, а потім залишатися на кілька днів. Вона казала: «У вас квартира простора, нащо мені товктися туди-сюди?» Андрій не заперечував, а я не хотіла зачіпати конфлікт. Але незабаром я зрозуміла, що наш дім перетворюється на її особистий курорт.
Свекруха заправляє: Нові правила в домі
Одного разу Галя Петрівна приїхала з величезною в’язкою й оголосила, що побуде в нас пару тижнів: «У вас місця вистачить, а мені в місті зручніше». Я оніміла, але промовчала. Андрій лише знизав плечима: «Мама так краще». І тут почалося.
Галя Петрівна взяла на себе роль господині. Вона переставляла меблі, бо «так правильніше», перекладала речі у кухонних шафах, стверджуючи, що «у мене все акуратніше». Мої каструлі вона називала «недосконалими» і привезла свої. Одного разу я знайшла свої нові сковорідки в коробці на балконі — їх замінили її старі, «перевірені». Я пробувала поговорити з Андрієм, але він відповідав: «Не сваріться, вона ж хоче допомогти».
Особливо мене дратувало, що Галя Петрівна втручалася у виховання Оленки. Вона критикувала, як я вдягаю доньку, що готую їй на вечерю. «За мого часу дітей годували салом, а не вашими кефірами!» — заявляла вона. Оленка почала капризничати, бо бабуся годувала її цукерками, попри мої заборони. Я відчувала, що втрачаю контроль над власним домом.
Життя на нервах: Сварки та напруга
Через місяць такого «відпочинку» я була на межі. Галя Петрівна не лише заправляла, але й поводилася так, ніби ми їй щось винні. Вона могла цілий день дивитися телевізор, залишаючи за собою крихти й брудні чашки, а ввечері казати: «Ох, натомилася я з вашою Оленкою!» Хоча я сама доглядала за донечкою, готувала, прибирала. Андрій, як завжди, мовчав, щоб не образити маму.
Одного разу я не витримала. Галя Петрівна знову почала переставляти мої речі на кухні, і я сказала: «Будь ласка, не чіпайте мої шафи, мені так зручно». Вона образилася: «Я ж для вас стараюся, а ти невдячна!» Я намагалася пояснити, що поважаю її, але це наш дім. Вона грюкнула дверима й пішла до вітальні. Андрій потім докоряв мені: «Нащо ти так з мамою?» Я була в шоці — він захищав її, а не мене!
Розмова з чоловіком: Пошук компромісу
Я зрозуміла, що далі так не може тривати. Ввечері, коли Оленка заснула, я серйозно поговорила з Андрієм. Пояснила, що люблю його матір, але не можу жити у постійній напрузі. «Вона поводиться як господиня, а я почуваюся гостТепер, коли Галя Петрівна приїжджає лише на обумовлені дати, я можу знову почуватися у своїй домівці щасливою, а наші відносини стали теплішими та шановними.
