Доля подарувала мені другий шанс: через роки я знову зустріла Олега
Я й уявити не могла, що колись минуле постукає у мої двері, розкриє їх навстіж — і принесе з собою кохання, яке я колись не помічала.
Мене звуть Оксана, мені 54 роки. Живу в Чернігові, працюю в логістиці, маю дорослу доньку й маленького онука. Моє сьогодення — стабільне й спокійне, але не завжди так було. Моя історія — про те, як доля вміє чекати, як кохання, що ховалося десятиліттями, може спалахнути знову — зріле, тепле, усвідомлене.
Коли я вчилася у старших класах, травень був найочікуванішим місяцем. Уроків ставало менше, на вулицях розквітали дерева, у повітрі пахло бузком і надією. У нашій школі в центрі Чернігова йшли репетиції до святкової демонстрації, і майже все відбувалося у дворі — голосно, весело, по-молодіжному шумно.
Саме там я вперше помітила Олега. Він був старший на клас, гарний, з м’якою усмішкою і тим самим хрипким голосом, від якого дівчата просто танули. Він завжди був поруч із двома дівчатами з його паралелі, з якими дружив з дитинства. Я спочатку й не звернула на нього уваги — мені тоді подобався інший хлопець, як то часто буває, той, хто й не дивився на мене.
Але одного травневого дня, коли сонце щедро розсипалося по подвір’ю, я побачила, як Олег сміється. Світло впало на його русяве волосся, і він раптом ніби засяяв. Я завмерла. Серце затремтіло — це було те дивне відчуття, коли просто дивишся на людину й розумієш, що вона вже залишилася всередині тебе.
З того часу я почала помічати його: як він говорить, як усміхається, як проходить повз. Він не бачив мене. Хіба що «привіт» у коридорі. Потім він закінчив школу, і ми більше не зустрічалися.
Минув час, настали випускні. Мої подруги знайшли собі кавалерів, а я — ні. Я вже змирилася, що піду сама, але тут втрутилася моя тітка — сказала, що у них нові сусіди, і в них є син — спокійний, чемний хлопець.
Так я познайомилася з Марком. Він виявився справжнім джентльменом — на три роки старший, навчався в університеті, поводився скромно, але впевнено. На балу він не відходив від мене ні на крок. Не дозволив нікому образити, не дав захмеліти від дешевого шампанського, відвіз додому вчасно.
Ми почали зустрічатися. Незабаром оби
