**Щоденник**
Доброго ранку, кохана.
Він, як завжди, прокинувся за хвилину до дзвоника будильника. Звичка, що залишилася з армії. Перекотившись з ліжка на підлогу, не відчиняючи очей, зробив кілька віджимань. Кров приємно зашуміла, прогоняючи рештки сну.
Піду розбуджу хлопців, Лесю.
«Хлопці» двоє десятирічних синів-близнюків спали в сусідній кімнаті. Дві зменшені копії батька, з однаково розкритими ротами, ніби дивилися один сон.
Опалення в хаті цілу ніч глючило, тому з ранковим бігом вирішив не ризикувати, не став будити раніше. Замилувався вже міцними постатями своїх «хлопців».
Він у їхньому віці був протилежністю: худий, незграбний, сутулий. Соромязливий, що однолітки завжди сприймали за боягузтво. Навчання давалося легко, важко було зносити образи однокласників. Він не вмів давати здачі; знав, що слабший. На фізкультурі старався з усіх сил, але насмішки вчителя вбивали настрій. Що ж до спортивних секцій, то мати була категорична:
Не для того я народжувала інтелігентного хлопчика, щоб він учився розбивати носи.
Соромязливість заважала і тут, тому мрія стати сильним програла і цей раунд. Взагалі, мати рідко проявляла характер, частіше оточувала турботою, ніжністю, ласкою Від надміру якої він і втік після школи до армії. Звідти через два роки повернувся тренованим спортсменом. Ніжний й соромязливий хлопчик перетворився на міцного кандидата у майстри спорту з боксу. Що, на жаль матері та радість інституту фізкультури, вирішив продовжити спортивну карєру.
Студентські роки відкрили нове життя: змагання, гуртожиток, нові друзі. Зявилася нова проблема дівчата. Попри успіхи в боксі, природна соромязливість нікуди не поділася. Запропонувати побачення, навіть просто заговорити з дівчиною у двадцять років було не легше, ніж у десять. Поки не зявилася вона.
Олеся була зіркою інституту. Чемпіонка зі стрибків у воду, струнка білявка з зеленими очима. Розумна, у всмішкувата, але мовчазна, ніби не від світу цього. За це її й прозвали Інопланетянкою. Породнились вони миттєво.
Їм було легко разом. Гуляли годинами, не промовляючи ні слова. Підтримували одне одного на змаганнях. А після першого поцілунку він одразу зробив їй пропозицію.
«Весілля марсіан» святкував увесь курс. Їх любили за доброту, щирість.
Через рік Леся взяла «академ» вагітність. Він по вечорах став економити, підробляючи вантажником на Дарницькому вокзалі. Дивно, але саме тоді вперше відчув себе сильним. Не через мішки, а через розуміння: він зможе все, він прогодує родину, виростить дітей. Він сильний, і в нього є вона.
Леся дуже хвилювалася, але лікар заспокоював, що вагітність протікала добре, навіть жартував:
Можу засмутити вас лише одним: якщо ви не любите дітей, то все гірше рівно у два рази у вас буде двійня.
Вночі вони мріяли, уявляли, якими виростуть їхні діти, якими стануть вони самі через роки, яку хату куплять на березі моря Але ніч на те й ніч, щоб мріяти.
Перед пологами вона взяла його за руку й, дивлячись у вічі, попросила:
Пообіцяй мені, що не залишиш їх
Спочатку він остовпів. Хотів образитися, але побачивши її очі, лише кивнув. Наступного дня почалися перейми. Пологи були довгими, важкими. Майже добу вона була без свідомості, лікарі не знаходили причини кровотечі. А коли знайшли, було вже пізно.
Що з ним було тієї ночі не памятає. Все було, як у тумані. Опамятався на Дарницькому вокзалі, лежачи у калюжі. Голова розколювалася, нудило. Алкоголь ще пахнув із рота, але миттєво протверезіла одна думка: його чекають двоє.
Він закінчив інститут, але на змагання більше не їздив. Спорткомітет виділив йому квартиру, куди він і переїхав із «хлопцями». Спочатку допомагала мати, потім сини підросли, і вони зажили втрьох. Вів секції у спортклубі «Динамо», але коли хлопці пішли до школи, влаштувався туди вчителем. На Дарницький їздив далі зарплата вчителя фізкультуры невелика. Хоча мішки вже не носив, останні роки був старшим зміни.
Поступово все налагодилося, але в душі було важко: немов хотілося виговоритися, але без Лесі він ніби онімів.
Друзі намагалися познайомити його з кимось. Але він не висиджував на побаченнях і години. Одна поглядом нагадувала Лесю, інша поправляла волосся, як вона
Потім почав розмовляти вночі наодинці. Сердився, що говорить із нею, а не відчуває поряд. А потім звик. Ділився, радився. Ось і учора хлопці похвалилися, що контрольну написали краще за всіх:
А я їм кажу, що хвалитися чоловікові соромно. І соромно не на пятірки вчитися. А самому гордість бере. Молодці вони в нас із тобо
