Доброго ранку, кохана.
Він, як завжди, прокинувся за хвилину до дзвоника будильника. Звичка, що лишилася з армії. Перекотившись з ліжка на підлогу, не відкриваючи очей, віджався кілька разів. Кров приємно зашумувала, проганяючи решти сну.
Піду розбуджу хлопців, Лесю.
«Хлопці» два десятирічні сини-близнюки спали в сусідній кімнаті. Дві зменшені копії батька, з однаково роззявленими ротами, наче бачили один і той же сон.
Опалення в хаті всю ніч глючило, тому з ранковою пробіжкою вирішив не ризикувати не став будити раніше. Замилувався вже міцними постатями своїх «хлопців».
У їхньому віці він був їхньою прямою протилежністю: худий, незграбний, сутулий. Соромязливий, що однолітками завжди сприймалося за боягузтво. Навчання давалося легко, а ось образи однокласників важко. Він не вмів давати відсіч, знав, що слабший. На фізкультурі напружувався, але насмішки вчителя вбивали весь настрій. Щодо спортивних секцій, то мама була категоричною:
Я не для того народжувала інтелігентного хлопчика, щоб він йшов ламати носи.
Соромязливість заважала і тут, тому мрія стати сильним програла і цей раунд. Взагалі, мама рідко виявляла характер, частіше оточувала турботою, ніжністю та ласкою… Від надміру якої він і втік після школи до армії. Звідти через два роки повернувся тренованим і перспективним спортсменом. Ніжний і соромязливий хлопчик перетворився на кремезного кандидата в майстри спорту з боксу. Що, на жаль мами і радість інституту фізичної культури, вирішив продовжити спортивну карєру.
Студентські роки відкрили нове життя: часті змагання, гуртожиток, нові друзі. Зявилася нова проблема дівчата. Попри досягнення в боксі, природна соромязливість нікуди не зникла. Залицятися, запросити на побачення, навіть просто заговорити з дівчиною у двадцять років було не легше, ніж у десять. Поки не зявилася вона.
Леся була зіркою інституту. Чемпіонка зі стрибків у воду, струнка білявка з зеленими очима. Розумна, усміхнена, але мовчазна, наче не від світу цього. Через це її й прозвали Інопланетянкою. Підружилися вони відразу.
Їм було легко разом. Гуляли годинами, не вимовляючи й слова. Вболівали одне за одного на змаганнях. А після першого поцілунку він одразу зробив їй пропозицію.
«Весілля марсіан» святкували всім курсом. Їх любили за доброту і відкритість.
Через рік Леся взяла академвідпустку вагітність. Він по вечорах став їздити на Київський вокзал, підробляти вантажником. Дивно, але саме тоді вперше відчув, що став сильним. Не через важкі мішки, а тому що зрозумів: він зможе все, він забезпечить сімю, він виростить дітей. Він сильний, і в нього є вона.
Леся дуже хвилювалася, але лікар заспокоював, що вагітність протікала добре, навіть жартував:
Можу розчарувати вас лише одним: якщо ви не любите дітей, то все гірше рівно вдвічі у вас буде двійня.
Вночі вони разом мріяли, уявляли, якими виростуть їхні діти, якими стануть вони самі через роки, яку хату куплють на березі моря… Але ж ніч на те й ніч, щоб мріяти.
Напередодні пологів вона взяла його за руку і, глянувши в очі, попросила:
Пообіцяй мені, що б не сталося, ти їх не залишиш!..
Спочатку він остовпів. Хотів образитися, але побачивши її очі, лише кивнув. Наступного дня почалися перейми. Пологи були довгими, важкими. Майже добу вона була без свідомості, лікарі не могли визначити причину кровотечі. А коли визначили, було вже пізно.
Що з ним було тієї ночі не памятає. Все пройшло, як у тумані. Опритомнів під ранок на Київському вокзалі, лежачи у калюжі. Жахливо нудило, боліла голова. Алкоголь ще був у крові, але миттєво протверезіла одна думка: його чекають двоє.
Він добре закінчив інститут, але на змагання вже не їздив. Спорткомітет виділив йому квартиру, куди він і переїхав із «хлопцями». Спочатку допомагала мати, потім сини підросли, і вони почали жити втрьох. Вів кілька секцій у спортклубі, але після того, як хлопчаки пішли до школи, влаштувався до них на роботу. На Київський їздити не перестав фізрукові зарплати не вистачає. Хоча вже й мішки не носив, останні роки був старшим зміни.
Поступово все налагодилося, але в душі все одно було важко: наче й виговоритися хотілося, але без Лесі ніби німий став.
Колись друзі намагалися познайомити його з кимось. Але він не висиджував на побаченнях і години. Одна поглядом Лесю нагадувала, інша волосся поправляла, як вона…
Потім почав уночі розмовляти сам із собою. Злився, що говорить із нею, а не відчуває її поряд. Потім звик. Ділився, радився. Ось і учора хлопці похвалилися, що контрольну краще за всіх написали:
А я
