БІЛОГО КОБЕЛЯ НЕ ЗАПАХТАЄШ ЧОРНИМ…
Оленко, добре, я в усьому тобі допоможу. Та хочу попередити намучаєшся ти з цим пройдисвітом. Хіба не бачиш, із ким звязуєш долю? Альфонс і пияка! брат вже не стримував голосу, але його слова не дійшли до мого розуму.
До розуму дійшло життя…
Славка до нашої фірми привела моя сестра Маряна. Я знала, що між ними колись був роман. Але потім почуття згасли, і Маряна, щоб не ображати колишнього, влаштувала Славка вантажником у наш родинний бізнес. Ми успішно торгуємо меблями. Маємо кілька крамниць у місті. Брат Василь засновник фірми зразу невзлюбив Славка, а той, відчуваючи неприязнь, намагався не попадати йому на очі.
Не по кишені йому таке життя. Маряно, я ж памятаю, як ти благала, щоб я погасив його кредит. Мовляв, шкода коханого, він намагається, але нічого не виходить… А я бачу: твій альфонс майстер по ресторанах та чужих жінках. Гидота! Всі такі шукають, на чию шию зручніше сісти, Василь, як старший брат, мав повне право читати нотації.
Маряна мовчки кýвала головою… і не звільняла Славка.
Славко був надзвичайним гарбузом. Чарівний, з атлетичним станом, умів легко підкорювати жіночі серця. І я, непомітно, закохалася. Та ще як! Мріяла про розкішне весілля, сукню від кутюр, черевички зі стразами! Одним словом, у голові скакали рожеві поні.
Брат, бачачи моє засліплення, не став перешкоджати. Лише сказав: Одумайся, дурнице. Та весілля влаштував на всі заздрість. Василь орендував найдорожчу залу, лімузин. Гостей було безліч.
Я була молодшою в родині, брат мене дуже любив, потурав усім примхам.
Щастя моє не знало меж. Отримати такого парубка, не будучи красуненею! Маряна ж попередила:
Оленко, зі Славком тримай вуха гостро. Інакше нагоришся, сестричко. Він уміє здаватися божевільним, а на ділі порожня банка.
Але мене тоді ніщо не зупинило б. Навіть якби переді мною поставили мур із цегли перестрибнула б!
Василь подарував нам на весілля квартиру. Незабаром Славко попросив у мене… машину, «бажано, іномарку». Я, у хмарі кохання, одягала чоловіка у найдорожчі бренди, подарувала авто, обставила квартиру сучасними меблями. Знову ж, наш бізнес дозволяв жити на широку ногу.
На жаль, Славко цього не оцінив. Він безсоромно користувався моєю безмежною любовю, витирав об мене ноги, сміявся з моєї наївності. Але це буде потім, а поки я сліпо кохала.
За три роки шлюбу Славко жодного разу не заговорив про дітей.
Василь, як завжди, не втримався:
Оленко, твій чоловік не збирається будувати родину. Йому потрібні гроші та свобода. Він обожнює життя «зі
