Він таємно переписав усе на коханку. Навіть не здогадувався, що дружина-бухгалтер вже десять років готувала йому власний сюрприз
Усе переоформлено. Нам більше нічого не належить.
Микола кинув ці слова так само недбало, як колись кидав на полицю ключі від свого дорогого авто.
Навіть не глянув у мою сторону, розстібаючи годинник мій подарунок на ювілей.
Я завмерла з чашкою в руках. Не від шоку. Від дивного передчуття, схожого на дзвін натягнутої струни.
Десять років. Десять довгих років я чекала на цей момент. Десять років я, немов павук, плела мережу в самому серці його справ, вплітаючи в сухі звіти ниточки своєї помсти.
Що саме «усе», Миколо? мій голос звучав рівно, без тремтіння. Я поставила чашку на стіл. Порцеляна тихо дзенькнула.
Він нарешті обернувся. В очах погано приховане торжество та роздратування моїм спокоєм. Він чекав сліз, істерики. Але я не збиралася дарувати йому цю радість.
Дім, бізнес, рахунки. Усе, Соломіє, вимовив він із задоволенням. Я починаю нове життя.
З Марічкою?
Його обличчя на мить завмерло. Він не думав, що я знаю. Чоловіки такі наївні.
Вони вірять, що жінка, яка зводить баланси їхньої мільйонної фірми, не помітить «витрати на переговори» у розмірі річної зарплати директора.
Це не твоя справа, відрізав він. Залишу тобі машину. І зніму квартиру на кілька місяць. Я ж не звір.
Він усміхнувся. Усмішка ситого вовка, який упевнений, що загнав жертву в кут.
Я підійшла до столу, сіла. Склала руки.
Тобто все, що ми будували пятнадцять років, ти просто віддав іншій?
Це бізнес, Соломіє! він почервонів. Інвестиція в моє майбутнє!
У *його*. Не *наше*. Він викреслив мене з рівняння.
Я ж бухгалтер, памятаєш? кивнула я. Добре розуміюся на інвестиціях. Особливо на ризикових.
У мене не було ані болю, ані образи. Лише холодний розрахунок.
Він не знав, що я вже десять років готувала йому сюрприз. Відтоді, як знайшла в його телефоні: «Чекаю, котику». Я не влаштувала скандалу. Просто відкрила новий файл і назвала його «Резерв».
Ти підписав дарчу на свою частку? спитала я спокійно.
Та яка тобі різниця? Усе скінчено! Збирай речі!
Просто цікаво, усміхнулася я. Памятаєш пункт у статуті, який ми внесли у дванадцятому?
Про відчуження активів без згоди всіх засновників?
Микола завмер. Його усмішка сповзла. Він не памятав.
Яку нісенітницю ти несеш? Ми нічого такого не писали!
Ми це ти й я. Засновники ТОВ «Світанок». Пятдесят на пятдесят. Пункт 7.4. Будь-яка угода нікчемна без мого підпису.
Він схопив телефон, набрав номер:
Василю? Це я Так, Соломія щось везе Статут дванадцятого
Його обличчя зблідло. Він зрозумів я не блефую.
Ти він стиснув кулаки. Думаєш, це смішно?
Думаю, тобі варто подзвонити Марічці, мій голос був тихим, але твердим. Запитай, чи отримала вона повідомлення про стягнення боргу.
Який борг? Я купив їй дім! Готівкою!
Ні. *Ми* купили його як інвестицію. Потім «продали» твоїй коханці. Вона підписала кредитний договір з нашою ж фірмою. Під заставу цього дому.
Вчора я ініціювала стягнення. У неї тридцять днів. Інакше дім повернеться *мені*.
Його обличчя перекривилося. Він набрав номер, але в слухавці вже кричали.
Ти стерво! він кинувся до мене, схопив за плечі. Я тебе знищу!
Я глянула йому в очі.
Відпусти.
Він відступив.
Я дістала сіру папку.
Думаєш, «Світанок» це все? Ти забув про свої «ліві» контракти? Про офшори?
Його руки затремтіли.
У мене є все, я поклала на стіл флешку. Вчора ці дані вже передано слідству.
У двері подзвонили.
На порозі стояли двоє.
Добрий день. Микола Олександрович? Вам варто пройти з нами.
Він пішов мовчки.
Я залишилася одна.
***
Минуло півроку.
Я сиділа в його колишньому кабінеті. Тепер моєму.
«Світанок» проголосили банкрутом. Але я встигла вивести активи в нову фірму «Мрія».
Микола отримав вісім років.
Марічка зникла.
Я не шукала щастя. Я його повернула.
***
Три роки потому я отримала листа.
Він писав із колонії.
«Ти завжди була розумнішою, Соломіє. Я не помічав. Ти чекала. Як бухгалтер чекає закриття періоду.
Коли я став для тебе збитком?»
Я відклала листа.
Він був рядком у моїй книзі. Рядком, що я перекреслила.
Я подивилася у вікно. Моя «Мрія» росла.
Я взяла ключі.
Сьогодні піду з роботи раніше. Просто тому, що можу.
Мій баланс зійшовся.
