Чоловік спішив до аеропорту. Але те, що він побачив по дорозі, змусило його зупинитися.
Він їхав на черговий рейс, коли раптом помітив під дощем жінку з маленькою дитиною. Спочатку він хотів проїхати повз, але серце не дало йому цього зробити. Він вийшов із авто та підійшов до них.
Доброго дня, чи можу я вам допомогти? Чому ви тут стоїте з цією дитиною? запитав він.
Мені нікуди йти, відповіла жінка. Чоловік вигнав нас, і тепер я не знаю, що робити
Без вагань він дістав ключі від своєї квартири та наказав водієві відвезти їх додому, забезпечити всім необхідним, поки він буде у відїзді.
Водій відвіз їх, а сам чоловік продовжив шлях до аеропорту.
Через два тижні він повернувся і зайшов до себе. Постукав ніхто не відчиняв. Двері були незамкнені, і він увійшов.
Те, що він побачив, його приголомшило
Він завмер на порозі. У вітальні стояла жінка з дитиною, але це були не ті обличчя, що він зустрів під дощем.
На підлозі акуратно розкладені іграшки, на столі свіжа вечеря, а на піаніно лежала маленька записка: «Дякуємо за вашу доброту. Ми вдома».
Але його погляд впав у кут кімнати, де, загорнута у мякий плед, сиділа інша дитина.
Вона була незнайомою для Олега, але в її очах було щось знайоме те саме, що він бачив у малюка під дощем. Тільки тепер їй було близько семи років.
Жінка підняла голову і ледь посміхнулася, але в її погляді була тривога: «Він сам нас знайшов. Ми називаємо його… нашим дивом».
Олег відчув, як напруга зникла, але в душі прокинувся дивний спокій. Це була не просто подяка це була таємниця, яка ховала в собі щось дивовижне.
