**Свіжий вечір і мрії**
— Надо в п’ятницю влаштувати собі задумливий сон… — Надійка розкритла шафу та вдихаючи аромат нового сукняного шафу, вийняла сукненця.
— А хто тут серце майстер? — ледаче буркнув Ярослава, полегшено стримуючись у дивані, переглядаючи світський життєвий серіал.
— Субота — днів народження у Катеринки, а в неділю у неї пом’якшений статус із Юрком. Дві хвилини свят — по одній частині весілля з інших сторін! — заговорила Надійка, ще в одному суконьку відчуваючи свій власний світ.
— Весілля… Неділя – день шкідливих новин про Катеринку, — підслухопив Ярослава, так і не піднімаючи навіть погляду від екрану.
— Достань! Вони ж так себе люблять, все правильно! — вигукувала Надійка з безтурботною змішаною обуреністю.
— Як це точно? Просто Катеринка взяла інтерес і підписала їхню угоду. Не вдивлюсь, яку ненадовго Катеринка таємничо запитає про підготовку до нової життєвої ролі.
— То ти що конкретно кажеш, що вони не любляться? — Надійка, забувши про манто та туфлі, що тільки що оспівала, напруженої рукою поклала палець у рот.
— Як звідки я знаю… Мені ж ні до кого йде. Я люблю тільки себе. І з тобою, звісно. — Ярослава намагався приберити різку відповідь, мовив, щоб поставити точку в дискусії.
Надійка подивилася на неї, і вона відчула луна в його очах. Щось у Ярослава закантувало. Після цієї розмови, у неї було гармонія, але вже більше не мрії, а скоріше відчуття проблеми. Вона вирішила відкласти гадежу і вирушити під душ. Ярослава, обіцявши піти з нею потім, рішила продивити фільм, але, як зазвичай, затримався. Коли прийшов додому, Надійка глибоко спала…
***
***
Надійка і Ярослава населяли однокімнатну квартиру ще два роки. Жінка мріяла, що Ярослава його шеф напише на чистому папері постійну бажання зробити пропозицію. У них буде найяскравіше весілля, і Надійка буде наймолодшою вона, що видастеся. Діти — чоловіка чи дочку — ще бусу та масланиця на грибі, увищо себе в ідеальному світі.
Але реальність виходила інак. Вона відчувала, що Ярослава дійсно любить, і купує подарунків. Відгуки в кав’ярні, вихідні на прогулянках, турботу під час роботи — все це ще було, і було на що скаржитися. Навіть після того, як Ярослава не погоджував ні на що нове.
— Ярослава, я б рада була отримати твоє прізвище… — Не раз починала завідати Надійка.
— З чого почав? Прізвище — це все незначне. В XXI столітті живемо вільно! Головне — що ми сьогодні щасливо, без штампів у паспорті! — відповідь Ярослава раз на раз була одна і та сама.
Надійка не вірить, але все ж — ще вірить: буде весілля, діти, рідна квітка, птахи нанова…
Після університету вони познайомились і відразу симпатизували один одному. По п’ятому курсу почали жити разом, а після — роботу та підтримання батьків. Наразі Надійка мала роботу в середньому рівні в Банкоматі, вже брала замовлення на додому. Ярослава спочатку з усіма перспективами поповзав, але потім…
— Шеф крутий. Часу багато, зарплати — мрія! — оптимістично налаштовував Ярослава.
Але він не міг з різних причин мати стабільної роботи. Пробував кілька разів, проте без підходу, а ще Катеринкон, коли перебрав, Ярослава навіть не пішов.
— Ярослава, я шукала путівки в Туреччині, хочу сходити. — сказала Надійка.
— Ага. — знов уткнувся у телефон.
— Ага?! Навіщо тобі телефон і якби ти шукав вакансію, то й мрії не обмежувалися! — обурено заперечила Надійка.
— Диви, як тебе париться! Іди однією! У батьків у дачі будеш відпочивати.
— Облиш відпочинок іди, коли хочеш! — посилено додала Надійка.
— Тож облиш!
Після скандального дня Ярослава перебрався до батьків. Але і там не затримався. Мати не витримала і послала його шукати роботу, а отець знайшов через знайомих. Кілька тижнів Ярослава попросив прощення, подарував кільце і опять прийшов додому. Надійка не скаржилася – вона любила цього чоловіка.
Реалізація висновки про весілля знову почало після нових пом’якшених Катеринки та Юрка. Група друзів збиралась — субота день народження, у неділю — пом’якшення. Надійка мріяла, що тепер Ярослава уважно подумав і зробить їй подарунок.
***
— Надійко, ти не вчуєшся, чому Ярослава не хоче женитися і як уважно реагує на тему весілля? — підказувала коледж Наталі.
— Просто звикти до тебе — і умня, і багажку вішати, і на вечеринки приходити. А від тебе тільки одвід. — злобно проґоворила Наталі.
— То значить, не дамо йому з коридору, аби ніколи не пам’ятав про це! — відповідь Надійка вирішила не знати.
На днях народження Ярослава випив і Надійка відшукати його, але потім…
— Думаєш, я вже закінчений? Ще й весілля не прийде! — схвильовано сказав Ярослава.
— Жінка – не стіна, як кажуть! — посміхнувся Юрко.
Надійка від відкриття обірвала вечерю. Ярослава відзвонив Лінію, але вона не відповіла.
***
Наступні дні принесли Надійці проміння. Вона прийшла до висновку, що Ярослава був невірний.
— То й тобі про це? — спробував онепокірвити Ярослава.
— Ніяк! — збрехала Надійка.
Вона вислала Ярослава з життя і вже не згадувала про нього. Від Надійки Катеринка отримала все від самого початку, але не вірила, і була засмучена. Весілля Юрка і Катеринки відбулося, але через рік вони роз’їхалися. І все з того самого — невірність Юрка.
Усе це знав Надійка – але вона була сама собою, відчуття спокій у її світі. У думках вона вірить, що рано чи пізно станеться справжній мрійний роман. Кінець.
