Чи стане п’ята область частиною Конституції? Ольга Курносова розкриває плани агресора.

Не досягнувши повного контролю над чотирма областями України, які Кремль «вніс» до своєї конституції, він взявся за п’яту — Дніпропетровщину. Окупаційні війська наблизилися до адмінкордону регіону, заявивши про намір створити «буферну зону». Саме цим агресор пояснює свої невеликі просування на Сумщині та Харківщині.
Чи спробує Москва «вписати» Дніпропетровську область до російської конституції? Наразі ймовірність цього мінімальна. Проте максималістські амбіції Кремля виходять далеко за межі України. Там, як і раніше, мріють про відродження Російської імперії, до складу якої колись входили дві сучасні країни ЄС — Польща та Фінляндія.
Таку думку в ексклюзивній розмові для OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.
— Окупаційні війська впритул підійшли до кордонів Дніпропетровщини. Водночас із заяв кремлівських чиновників видно, що агресор не переймається формальною правомірністю наступу на область, яка не «включена» до РФ. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков нещодавно заявив, що Росія почала операцію на Дніпропетровщині «у рамках створення буферної зони» в Україні. А перший заступник голови комітету Держдуми з оборони Олексій Журавльов погрожував, що область тепер «у сфері інтересів російської армії». Фактично РФ виправдовує будь-які територіальні захоплення звірячим бажанням хижака. Як пояснити таку нахабність?
— На мою думку, це нахабство було очевидним із самого початку. Навіщо їм був Крим? Чому потім знадобилися ще чотири області? Як писав Крилов: «Ти винен лише тим, що хочеться мені їсти». Не знаю, кого можуть обдурити ці «ми внесли до конституції» — хіба що Трампа. Адже завжди було ясно, що кінцева мета Путіна — вся Україна, а решта була лише розмовними ширмами.
Вся Україна — можливо, не як анексована територія, але як країна, цілковито підконтрольна Кремлю, із маріонетковим урядом. Це була й залишається головною метою.
Що вони робили з 2014 по 2022 рік? Теж намагалися просунути цю ідею. А коли не вийшло, вирішили взяти Україну силою. Тому я завжди казала: чотири області та Крим — не кінцева зупинка.
Навіть Україна не остання ціль. Мета Путіна — спочатку максимально відновити СРСР, а потім, якщо вийде, просунутися до Східної Європи. Я не кажу, що вони планують це робити лише війною. Вони використовують інформаційну експансію та інші інструменти.
До речі, згадайте, як Мединський погрожував на переговорах: якщо зараз не визнаєте чотири області російськими, то наступного разу їх буде п’ять або шість. Саме туди все йде. Чи не кажуть їхні пропагандисти про Одесу, про позбавлення України виходу до моря? Путіна зупинить лише сила. Ніщо інше не спрацює.
— На вашу думку, чи готовий Кремль «приєднати» Дніпропетровщину, як зробив із чотирма областями та Кримом? Чи вже немає потреби, адже маски знято?
— Поки що, думаю, не будуть. Путін не раз говорив про «буферні зони», тож дії на Харківщині, Дніпропетровщині чи Сумщині пояснюватимуться саме цим.
— Ви згадали Одесу. Наскільки для Кремля актуальна тема «Новоросії»? Чи досі йому потрібна псевдоісторична підвалина для агресії?
— Це лише виправдання. Пам’ятаєте, що ніс Мединський у Стамбулі? Він згадував Полтавську битву, Швецію… Російська імперія була великою. В її складі були Польща й Фінляндія. Якщо їх слухати, то завтра вони за колишніми «землями» підуть і туди. Можуть нести що завгодно — це треба усвідомлювати.
— Ви сказали, що Україна — не кінцева ціль агресора. Новий президент Польщі Кароль Навроцький робить двозначні заяви, зокрема згадує Волинську трагедію у контексті вступу України до ЄС та НАТО. Чи демонструє польське керівництво недооцінку загрози з боку Росії?
— Пан Навроцький — історик. Не думаю, що він недооцінює російську загрозу, адже був послідовним антикомуністом. Щодо Волинської трагедії, дійсно, варто робити кроки, щоб закрити цю темну сторінку із Польщею та рухатися далі до добросусідства.