ТОП

**Булочка із характером** Сьогодні прокинулася до будильника. За вікном гудів трамвай, дощ ледь стукав по підвіконню. Пекарня прокидалася разом зі мною

**Спадщина з характером** — Олесю, давай розіб’ємо цю прокляту шафу, більше не витримаю! — Соломія шпурнула коробку з бабусиними порцеляновими чашками

Конфлікт на першому поверсі Тетяна Степанівна стояла у під’їзді, міцно стискаючи стару металеву лійку, ніби то була її остання зброя. На сходовому майданчику

8 листопада «Ні, мамо, годі! Більше не дзвонь мені з цими проханнями! Я втомилася!» – Маріана різко кинула телефон на ліжко й схопилася за скроні. «

**Щоденниковий запис** Вірити не можу. Знову, як двадцять років тому, я кружляю з тобою у вальсі. Ти пам’ятаєш нашу останню зустріч? Був шкільний бал.

Мати хотіла якнайкраще Олена сиділа у кухні й мовчки спостерігала, як Марія Іванівна спритко порізала яблука для шарлотки, щось розповідаючи з запалом.

Подарунок, за який соромно Кошик із фруктами стояв на кухонному столі, німий докір. Оксана Петрівна знову глянула на нього й важко зітхнула.

Коридор у колишній комуналці був вузьким та довгим, як кишка. На стінах — пожовклі шпалери у квіточки, а під ногами скрипучий паркет, який клали ще за совєтів.

Віра дивилася на розсипане борошно на підлозі й намагалася стримати сльози. У тьмяному світлі кухонної лампи білі плями на лінолеумі нагадували дивні снігові візерунки.

— Що це таке? — голос свекрухи прокотився по кухні. Вона тримала в руках треснуту фарфорову чашку з сервізу, який їй подарував покійний чоловік. — Це ти розбила?