ТОП
Дмитро Петренко мав дивний звичай. Кожного разу, коли хтось із району виїжджав — чи то через переїзд, сімейну сварку, чи без пояснень — він лишав двері відчиненими.
Після поцілунку два дні тулилася по полю, як примара. Навіть коров’ячий запах та бруд на чоботях не бентежили. Все було байдуже. Він поцілував мене. Мене! «
Сьогодні добровільно прийняла пологи за коханку мого чоловіка, не знаючи правди. А тепер вони бажають мене знищити, щоб заволодіти моїми грошима.
Отак розпочався мій останній день вчителькою початкових класів у державній школі. Без глузування. Без гніву. Лише байдужий голос, наче вона коментувала погоду.
У пекучому сонці Києва на Хрещатику сидів 28-річний Ярослав, зі змученими очима й зношеним одягом. Його колишні яскраві блакитні очі втратили блиск від
Самотня серед рідних – Мам, ну годі тобі перейматися! – роздратовано кинула Марічка, навіть не відриваючи очі від телефону. – Що такого, що не приїхали
— Оленко Миколаївно, ви не можете так зі мною розмовляти! Я тут працюю вже півроку! — голос Ганни тремтів від обурення. — А я тут працюю п’ятнадцять років!
– Годі! – Віктор різко вдарив кулаком по столу, від чого підстрибнули чашки з недопитим чаєм. – Я більше не витримаю! Живіть де хочете, але не тут!
Ольга сиділа в порожній квартирі, розглядаючи білу сукню, яку так і не встигла одягнути. Вона висіла на дверцях шафи, немов привид нездійснених надій
«Напрямок лишається небезпечним»: у ДПСУ розповіли про ситуацію на кордоні з БілоруссюВід представників української прикордонної служби повідомили