ТОП

Катерина стояла на порозі будинку сусідки, руки солодко тіпались у повітрі. «Я ж казала — не треба!» — її голос плигав як залізо на морозі. «Куди лізеш своїми радами?

– Мамо, а хто ця тітонька приїде? – поцікавилася десятирічна Соломія, розмішуючи ложкою кашу в тарілці. – Це твоя двоюрідна сестра Леся, – відповіла Марія

Соломия прокинулась о п’ятій ранку й одразу зрозуміла — сьогодні її весілля. Світло ледве пробивалося крізь щільні завіси, а в коридорі вже дзвеніла

Соломія, ну скільки можна цю завісу мняти? — Дарійка Назарівна різко обернулась до доньки біля вікна. — Нічого тобі не станеться! Чи не розумієш?

Ой, слухай, що сталося. Марта Степанівна руки кухонним рушником витерла і знову на годинник глянула. Шоста з половиною. Донька з роботи вже мала прийти

– Ти що, з глузду з’їхала? – Соломія шпурнула телефон на диван так, що той відскочив і впав на підлогу. – Яке кохання? Про що ти Лиш коли важкі двері

Ревнощі все знищили за вечір — Та що ти собі дозволяєш, Марійко Василівно?! — голос Катерини Миколаївни тремтів від люті. — Мій чоловік!

Коли Марію відчужують від життя її доньки, вона змушена зіткнутися з тими жертвами, які ніхто не бачив. Але коли одна двері закриваються, інші відчиняються

— Марічко, ти шо коїш?! — Валентина Іванівна стукала дерев’яною ложкою по каструлі, мов у дзвони дзвонила. — Знову цей Олесь дзвонив!

Дочка двох батьків… Ось згадую, як у нашому Калинові гуляли весілля. Ганнуся, донька Оксани, заміж виходила. Ах, яка ж наречена була — очей не відірвати!