ТОП

—Ти вже закінчила прибирати в ванній, Олесю? — гукнули з кухні. Дівчинка, крихітна й тендітна, зі сплутаним волоссям, вийшла, понуро опустивши голову.

Її звали Марія Шевченко. 59 років, рутина ніби вкорінена у камінні – дощ чи спека. Кожного світанку виходила із пошарпаним супермаркетним візком у свій

Соломія зупинилася перед дзеркалом у передпокої, вирівнюючи комір блузки. Перстень на безіменному пальці виблискував при люстровому світлі — вишуканий

– Виходь з мого дому! – Гукнула Софія, розмахує рушником. – Тридцять років терпіла твої гуляння, а тепер ще й із дівчиськом зав’язався! – Софійко, послухай мене…

Оксана Шевченко затиснула мокру швабру, нігті впилися в деревину. — Як ти смієш мені наказувати?! — кричала вона, бризки води летіли над старим килимом.

Зоряна Іванівна схопила ганчірку та з силою шпурнула у відро. Вода бризнула на підлогу. – Поглянь лишень, як себе несе! – її голос дзвенів від обурення.

Катерина стояла на порозі будинку сусідки, руки солодко тіпались у повітрі. «Я ж казала — не треба!» — її голос плигав як залізо на морозі. «Куди лізеш своїми радами?

– Мамо, а хто ця тітонька приїде? – поцікавилася десятирічна Соломія, розмішуючи ложкою кашу в тарілці. – Це твоя двоюрідна сестра Леся, – відповіла Марія

Соломия прокинулась о п’ятій ранку й одразу зрозуміла — сьогодні її весілля. Світло ледве пробивалося крізь щільні завіси, а в коридорі вже дзвеніла

Соломія, ну скільки можна цю завісу мняти? — Дарійка Назарівна різко обернулась до доньки біля вікна. — Нічого тобі не станеться! Чи не розумієш?