УСЬОМУ СВІТІ БЕЗ КОХАНКИ НІЯК
Усвідомлюю я невгамовний і безглуздий негідник. Каюся, і все починається знову.
Соломіє, благаю тебе, позбуйся цієї дитини! Наші фінанси співають останній куплет. Хіба тобі мало Назарка? Його ще підняти треба. Одумайся, прошу. Я, як чоловік, категорично проти! Ти маєш прислухатися до моєї думки, мене душило обурення.
Богдане, не хвилюйся. Ми впораємося. Мої батьки допоможуть. Ти ж знаєш, як я хочу донечку. Це ж чудово, що у Назарка буде рідна душа. Виростуть, родинами дружитимуть, дружина Соломія наполегливо стояла на своєму.
Ми з Соломією вчилися в одному університеті. Там і познайомилися. Вона відразу сподобалася мені своєю ґрунтовністю, мудрістю, жіночою терплячістю. Здавалося, ця дівчина створена саме для ролі вільної дружини. Соломія мала оксамитовий, заспокійливий голос і розкішним рудим волоссям. Зовнішніх принад більше не було. Повненька, веснушчаста, невисока. Зате характер і душа золоті.
Коли я вперше побачив Соломію, подумав: «Ця дівчина буде моєю дружиною». А познайомившись з Оксаною, сказав собі: «Ця стане моєю коханкою». Оксана вчилася на паралельному потоці. Гарненька, розумна, заміжня студентка. Я міркував, як Григорій Мезенко з «Тіні забутих предків». Він мріяв, щоб вінчана дружина Марічка господарювала та дітей виховувала, а Палажка (коханка) тішила його пристрастю.
Але в мене нічого не вийшло, як і в Григорія…
Оксана міцно подружилася з моєю дружиною Соломією і стала вірною соратницею нашої родини.
Але я не перестав бажати коханки. Тому все ж знайшов її. Марянка не ревнувала до дружини, не силкувалася заміж, не заважала мені жити. Вона охоче дарувала себе. І мене, і Марянку все влаштовувало.
І ось тепер, коли я почувався справжнім чоловіком, дружина оголосила про вагітність.
Соломія народила донечку Оленку. Невдала коханка Оксана стала хрещеною матірю дівчинки.
На донечці в мене зійшовся увесь світ. Я обожнював малу. Дружина не чекала від мене таких почутт
