— Андрій, у мене до тебе сьогодні довге, несподіване прохання, трохи зупинився Денис, а потім продовжив, треба буде стежити за однією дівчиною, ось її фото
— А моє чергування в службі безпеки?
— Заміщення знайду, банк без охорони не пройде. Це особисте прохання, чи, скажімо, особливе доручення від директора філії, якщо таке формулювання тобі підходить. До чотирьох годин треба буде підїхати сюди
Денис уже кілька років працював у банку, хоча й у маленькому регіональному відділенні в Кременчуці, неподалік від рідного Харкова. Після закінчення інституту він розвозив кредитні картки по селах, а потім його працьовитість помітили, і він піднявся до посади керівника, отримав гідну зарплату в гривнях, будинок у підміському котеджному комплексі. Щодо сімї, все йшло не так.
У Харкові у нього був повільний роман з продавницею книжкового магазину, вже говорили про весілля, а в банку неодружені працівники підозрювали. Одного разу в парку Ганна несподівано сідає на лавку і сумно каже:
Знаєш, усі навколо радять мені вийти заміж за тебе. І батьки, і подруги. Кажуть, з таким чоловіком не будеш знати біди.
І що в цьому поганого?
Нічого. Але я, Денисе, кохаю іншого. З школи його. Я щиро намагалася полюбити й тебе, та не виходить. Здається, книжок наївних занадто багато прочитала.
Розставання важко пережив, і коли зявилася можливість переїхати в інше місто, погодився одразу легше було б усе забути.
У Кременчуці йому одразу надали двоповерховий котедж. Що робити одному на двох поверхах? Спробував запросити матір, та вона відмовила:
У моєму будинку я живу з дитинства. Тут і мати, і дід, і батько твій, і я, і всі вони поховані. Я тут залишуся.
Тобі ще рано думати про смерть.
Про смерть треба думати завжди, так само як про життя. Ти ж своє гніздо будуй. Я до тебе внуків приходитиму нянчити.
Гніздо збудували швидко. На роботі ще до його прибуття чули, що новий молодий директор банку холостий, і його оточили увагою. Денис залишався стриманим, не плануючи навіть короткострокових романів.
Одного разу на дні народження сусіда він познайомився з Олітою. Вона привернула його скромністю та легким беззахисним поглядом. Оліта зізналася, що вже була заміжня, проте це не стало перешкодою, і вони почали зустрічатися. Часом вона ночувала в його котеджі, і ввечері вони сиділи на терасі, спостерігаючи, як спадає ніч, розмовляючи про все на світі. З Олітою було легко і природно.
Та такі вечори були рідкісними: банківські справи часто затримували Дениса в кабінеті до пізньої ночі, а Оліта працювала на текстильній фабриці, два рази на тиждень працювала в нічну зміну. Після обіду вона намагалася поспати, а вранці знову була готова до роботи.
Через півроку після знайомства Денис запропонував Оліті жити разом:
Можеш у мене спати до вечора, а можеш і роботу кинути нам і мого доходу в гривнях достатньо. Створимо сімю, бо касирки банку вже мене надокучили.
Я вже сімю створювала, тихо відповіла вона, і чесно, не була в захваті. Давай почекаємо, нам і так добре разом, правда?
Хоч би і переїхай до мене.
Не поспішай, я вже до самотності звикла
Денис не наполягав. До того ж у банку зявилися проблеми: один співробітник видавав кредити клієнтам з поганою кредитною історією за винагороду. Денис викликав його в кабінет:
Що це у вас, Костянте Петровичу, стільки помилкових виплат?
Людина може захворіти, втратити роботу
Тоді вони втрачають роботу через вас, а суди їх банкрутом оголошують. А боржник має чотири позики в інших банках, усі не погашені.
Я перевіряв, нічого не було. Можливо, бюро кредитних історій помилково.
Зрештою його звільнили. Незадоволення залишилося. Чи можна довіряти людям у цьому місті? Оліта теж не хотіла ставати близькою людиною на все життя щось її тягло.
Одної суботи Оліта під час обіду пішла спати перед нічною зміною, а Денис поїхав на вокзал зустрічати пошту з прибуваючим потягом. На пероні електрички він побачив свою скромницю, яка квапилась у вагон з великою сумкою явно нічна зміна.
Повернувшись додому, він подзвонив на фабрику. Довго не піднімали трубку, потім голос охорони запитав:
Чого ви дзвоните в вихідний?
Ви сьогодні не працюєте?
Я працюю, а фабрика ні.
У вас нічної зміни немає?
У нас її ніколи не було. Кому макарони вночі потрібні?
Денис задумався. У неділю ввечері Оліта прийшла на терасу, сказала, що зміна пройшла, а тепер нічними виходити доведеться лише в пятницю.
Він вирішив нічого їй не казати, а в пятницю викликав
