Двадцять пять років тому чоловік поїхав за кордон Стрес і тривога подарували мені рак
Доброго дня. Довго вагалася, чи варто розповідати свою історію, але раптом хтось прочитає й замислиться Можливо, хтось впізнає себе в цих рядках, а хтось інший уникне моїх помилок.
Хочу залишитись невідомою, але мені потрібна порада. Просто погляд збоку.
Я вийшла заміж з кохання
Була зовсім юною, коли покохала його. Мені ледве виповнилося вісімнадцять, а йому двадцять два. Це було велике, чисте почуття, сповнене довіри. Ми вірили, що подолаємо будь-які труднощі, що нічого не страшно, якщо ми разом.
Через рік після весілля народився наш син. Тоді я була щаслива але, як зясувалося, ненадовго. Почалися важкі часи. Грошей не вистачало, моя стипендія була мізерною, а його зарплата ледве покривала рахунки. Жили скромно, як і більшість сімей, але мій чоловік вважав, що цього недостатньо.
Поїду за кордон. Там платять краще, зможемо жити гідніше, сказав він одного дня.
Я благала його не їхати. Казала, що виживемо. Багато хто долає труднощі, лишаючись разом. Він мене не слухав.
Я лишилася сама з дитиною.
Роки минали.
Сподівалася, що він повернеться, але він не хотів. Казав, що за кордоном заробить більше. Що трохи ще і у нас все буде добре.
Я благала його лишитися. Вже була робота, я теж заробляла. Батьки допомагали з сином. Могли б жити, як усі Але він не хотів повертатися.
Залишившись з однією дитиною, я мріяла про другу, бажала великої родини, але він відповідав:
Грошей немає. Одного годувати і то ледве вистачає.
Але навіть з одним він не хотів бути поряд. Приїжджав на тиждень-два і знову зникав.
Я сама виховувала сина, ходила на шкільні збори, сиділа вночі, коли він хворів. Ніколи не казала чоловікові, що дитина захворіла, не хотіла турбувати його а він навіть не запитав.
Він так і не повернувся
Якби він заробив великі гроші, якби ми жили в розкоші, можливо, я б сказала: «Воно того варте». Але ні. Грошей ледве вистачало на нормальне життя.
А ще були кредити то на дах, то на авто, то на нову пральну машинку. Як у всіх.
Не раз намагалася пояснити йому, що гроші не головне, що синові потрібен батько, що я втомилася але він не слухав.
Він жив там. А ми тут.
Роки йшли.
Минуло двадцять пять років.
Він повернувся.
Але не з накопиченням, а з боргами.
Я покрила частину його боргів, продавши бабусин будинок. Він дякував, казав, що кохає мене, що тепер нарешті будемо разом.
Але якою ціною?
Занадто пізно
Здавалося б, ось він довгоочікувана гавань спокою. Чоловік вдома, не подорожує, не пє, не блукає Здавалося б, я маю радіти.
Але раптом я зрозуміла: у цьому домі я вже не можу дихати.
Щоб зберегти спокій, я відмовилася від себе.
Перестала зустрічатися з подругами він їх не любив. Казав, що в нього немає друзів, тож і мені вони не потрібні. Він не забороняв, але дивився так, що бажання вийти зникало.
Перестала гарно вдягатися. Він не любив яскравий одяг, макіяж, підбори. Казав, що жінці нашого віку це не личить.
Перестала сміятися, розповідати кумедні історії, перестала мріяти.
Я жила. Працювала. Прибирала. Готувала. Спала.
Раз-два на рік ми виїжджали у відпустку. Звичайно, удвох. Без друзів, без компанії. Бо він нікого не любив.
І я все терпіла. Усе.
Але організм не витримав
Ця рутина, постійна напруга, самотність вони знищили мене.
Я захворіла.
Діагноз був жахливий. Онкологія.
Мій світ розсипався в одну мить.
Не знаю, скільки мені залишилося.
Але знаю одне: якби можна було повернути час, я б жила інакше.
Ніколи не дозволила б собі стати тінню.
Ніколи не дозволила б чоловікові керувати моїм життям.
Не відмовилася б від себе заради ілюзії про родину.
Зараз уже пізно.
Мій син виріс, має своє життя. Батьки старі, я доглядаю за ними, як можу.
А чоловік Він каже, що кохає мене. Що буде поруч.
Але моє серце вже не відчуває тепла.
Я жила не так, як хотіла.
Була вірною дружиною. Терплячою. Ніжною. Чекала на нього. Любила.
А він Він просто жив так, як йому було зручно.
Якби можна було повернутися в минуле
Я б обратила себе.
Зараз можу сказати лише одне: не живіть так, як жила я.
Не ставте себе на останнє місце.
Не втрачайте себе заради стосунків, які не роблять вас щасливими.
Життя занадто коротке для очікувань.
