⚙️За рік військовий Олександр Безверхній із лівобережної частини Херсонської області переніс понад 120 операцій. Деталі – у к0ментарях 👇👇👇
«Найважчий етап ми вже подолали». Історія захисника з Херсонщини, який пройшов через більш ніж сто двадцять хірургічних втручань.
Олександр Безверхній, який вірно служив на лівобережжі Херсонщини, за останній рік переніс понад 120 операцій. Поранення він отримав на Донеччині під час евакуації побратимів. Тепер чоловік відновлюється та готується до протезування.
Солдат Олександр Безверхній витримав понад 120 операцій, 180 анестезій та п’ять випадків сепсису після поранення під Часовим Яром на Донеччині. Трагічний випадок стався 22 січня 2022 року, коли він евакуйовував поранених із лінії фронту. Олександр працював водієм-механіком.
«Ми вивозили поранених — один важкий, два легших. Ніч, черговий виклик, по рації повідомили про кризового пацієнта. Ми рушили на допомогу, бо хлопці самі не впоралися б. Виносили пораненого, але щось пішло не так — нас накрило. Якраз влучно. На цьому мої спогади обірвалися», — розповідає він.
**Витримав понад сто двадцять операцій**
Олександр Безверхній – військовий, водій-механік. Фото: Юлія Безверхня
Він втратив обидві ноги та отримав сильні опіки. Три місяці провів у комі. Потім почався етап стабілізації.
«Я різко схуд, втратив багато ваги. Мені робили безліч пересадок шкіри. Пластичний хірург, один із найкращих у країні, сказав, що це — хірургічна перемога», — ділиться Олександр.
**Витримав понад сто двадцять операцій**
Олександр із донькою в лікарні. Фото: Юлія Безверхня
Поряд із ним завжди дружина Юлія. Родина втекла з окупованого Херсонського лівобережжя до Тернополя через два місяці після початку повномасштабної війни. Через рік чоловік став на захист України.
«Найстрашніше вже позаду. Це був справжній стан між життям і смертю. 90% людей не вижили б після такого. Ми знаходимо сили один в одному — підтримуємо один одного. І ще донька — вона наше спасіння», — каже Юлія.
**Витримав понад сто двадцять операцій**
Олександр і Юлія у день весілля. Фото: Юлія Безверхня
Донька Ніколь зараз живе з бабусею у Тернополі. Олександр не бачив її п’ять місяців, але вони спілкуються щодня.
«Донька щодня телефонує. Але не мені — дружині. Перше, про що вона питає: «Мамо, а де тато?» Ми намагаємось відволікти її танцями та іграми, щоб вона менше сумувалася. Їй лише п’ять, а вже принесла медаль додому і сказала бабусі: «Це не мені — це я татові заробила». Важко чути таке від дитини», — зізнається він.
Зараз його стан стабільний, попереду – нові етапи лікування.
«Тепер масажі та інтенсивна реабілітація. Лікарі зберегли кульші. Готуємось до протезування. Хочемо знайти якісьЗараз Олександр вірить, що зможе повернутися до повноцінного життя та знову бути поруч із рідними.
