«Справжнє щастя не потребує фотографій. Воно світиться в очах тих, кого ми кохаємо.»
**ЩАСТЯ БЕЗ ПОЗУВАНЬ**
Я сиділа біля басейну, спостерігаючи за дітьми, що весело плавали, та за матерями, які їх опікувалися. Сонце гріло, а повітря пахло хлоркою та сонячним кремом.
Раптом я помітила жінку з донькою — витончені, ніби з журналу. Їхні купальники підходили один до одного, а стрічка в маминих ідеально укладених кучерях виблискувала на сонці. «Яка ідилія», — подумала я.
Але все було не так. Вона одразу занурилася у розмову по телефону. Дівчинка стояла поруч, час від часу піднімаючи на маму очі, намагаючись привернути її увагу. Після дзвінка жінка почала розкладати речі: креми, іграшки, а потім — фотосесія. Безліч знімків: на фоні води, з посмішкою, з нахиленою головою.
— Мам, можна вже купатися? — тихо запитала дівчинка.
— Зачекай трохи, — відповіла мати, не відриваючись від камери.
Коли всі «ідеальні» кадри були зроблені, дівчинці нарешті дозволили зайти у воду. Вона радісно пірнула, але радість швидко згасла — мама знову говорила по телефону, лише час від часу поглядаючи на доньку.
— Мам, давай разом? — благала дівчинка.
Але у відповідь — мовчання, перерване лише екраном телефону.
Незабаром вони пішли. Іграшки так і не потрапили у воду, крем лишився невикористаним. А в інстаграмі, гадаю, з’явився пост: «Чудовий день із моєю донечкою».
А десь інша мама, у забарвленій соком футболці, серед розкиданих іграшок, сміялася, обіймала дітей, будувала їм фортеці з подушок. Ввечері вона побачить ті «ідеальні» фото й подумає: «Яка ж я невдаха… У мене немає таких гарних спогадів». І не здогадуватиметься, що для її дітей цей день — найщасливіший. Бо в ньому була вона: справжня, без фільтрів, без масок.
З часом я зрозуміла: дітям не потрібні ідеальні знімки. Вони пам’ятають теплі обійми, сміх за столом, казку, розказану вночі. Вони пам’ятають життя без постановок.
Тож, мамо, яка читає це… Не порівнюй себе з іншими. Твоя втома, твій безлад, твої неідеальні моменти — це сліди справжньої любові. Ти — достатня. Ти — найкраща. Бо твоє кохання не потребує постановок. Воно — живе.